Якось уночі, коли всі в будинку вже спали, Син'їті, як завжди, сидів за своїм столом і писав свій новий роман. Він поринав у свої думки та світ слів, намагаючись забути про тяжку реальність свого життя. У той же час Юко повернулася зі побачення і тихо увійшла до своєї кімнати.
Несподівано Син'їті почув легкий стукіт у двері своєї кімнати. Він підвів очі і побачив маленького хлопчика, сина Юко, що стоїть біля порога.
"Привіт, Сіньїті" - прошепотів хлопчик.
"Здрастуйте, малюку" - посміхнувся Сін'їті. "Що ти тут робиш?"
"Мама казала, що я маю спати, але я не можу заснути. Можна мені посидіти з тобою, поки ти пишеш?"
Син'їті був збентежений такою пропозицією, але не міг відмовити хлопчику. Він зробив жест, запрошуючи його увійти, і хлопчик радісно сів поруч із ним. Разом вони мовчки дивилися на аркуші паперу, покриті словами та історіями.
"Ти теж пишеш?" – спитав хлопчик.
"Так, я письменник" - відповів Сін'їті. "А ти?"
"Я люблю малювати", - сказав хлопчик. "Можеш подивитися мої малюнки?"
Син'їті взяв блокнот з малюнками хлопчика і побачив красиві та яскраві зображення. Він був уражений талантом малюка.
"Ти чудово малюєш!" - захопився Сін'їті. "Ти будеш великим художником!"
Хлопчик усміхнувся, і в цей момент Сін'їті зрозумів, як багато він означає для цієї маленької дитини. Він відчув відповідальність і турботу, яку він несе перед Юко та її сином.
З того часу вони стали проводити час разом частіше. Хлопчик часто сидів із Син'їті, коли той писав, а Сін'їті підтримував його інтерес до малювання, допомагаючи розвивати його творчі здібності. Юко спостерігала за цими двома і посміхалася, бачачи, як їхні стосунки стають теплішими та ближчими.
Поступово Сіньїті та Юко почали спілкуватися більше, ділитися своїми думками та переживаннями. Вони розуміли, що обидва відчувають сильну самотність і розчарування, і їхня підтримка стала цінною для обох.
Несподівано Син'їті почув легкий стукіт у двері своєї кімнати. Він підвів очі і побачив маленького хлопчика, сина Юко, що стоїть біля порога.
"Привіт, Сіньїті" - прошепотів хлопчик.
"Здрастуйте, малюку" - посміхнувся Сін'їті. "Що ти тут робиш?"
"Мама казала, що я маю спати, але я не можу заснути. Можна мені посидіти з тобою, поки ти пишеш?"
Син'їті був збентежений такою пропозицією, але не міг відмовити хлопчику. Він зробив жест, запрошуючи його увійти, і хлопчик радісно сів поруч із ним. Разом вони мовчки дивилися на аркуші паперу, покриті словами та історіями.
"Ти теж пишеш?" – спитав хлопчик.
"Так, я письменник" - відповів Сін'їті. "А ти?"
"Я люблю малювати", - сказав хлопчик. "Можеш подивитися мої малюнки?"
Син'їті взяв блокнот з малюнками хлопчика і побачив красиві та яскраві зображення. Він був уражений талантом малюка.
"Ти чудово малюєш!" - захопився Сін'їті. "Ти будеш великим художником!"
Хлопчик усміхнувся, і в цей момент Сін'їті зрозумів, як багато він означає для цієї маленької дитини. Він відчув відповідальність і турботу, яку він несе перед Юко та її сином.
З того часу вони стали проводити час разом частіше. Хлопчик часто сидів із Син'їті, коли той писав, а Сін'їті підтримував його інтерес до малювання, допомагаючи розвивати його творчі здібності. Юко спостерігала за цими двома і посміхалася, бачачи, як їхні стосунки стають теплішими та ближчими.
Поступово Сіньїті та Юко почали спілкуватися більше, ділитися своїми думками та переживаннями. Вони розуміли, що обидва відчувають сильну самотність і розчарування, і їхня підтримка стала цінною для обох.
Акторський склад:
Юкі Ямада, Маріка Мацумото, Сінсуке Като и та інші
Режисер:
Хідео Дедзе
IMDb: 5.4
Птахи, що співають ночами (2022) дивитися онлайн
- Дивлюсь
- Пізніше
- Бачив
- Кинув
Дивляться прямо зараз
Дата: 18-02-2024 21:47
